БЕЛЯК ГЕННАДІЙ ЙОСИПОВИЧ

Народився 28 березня 1978 року в с. Рихальському Ємільчинського району Житомирської області. 1992 року закінчив 9 класів. Відслужив у армії. Працював в Дослідному господарстві "Рихальське". В 2000 році одружився, в шлюбі народилося двоє дітей. До мобілізації працював в місті Києві.
20 березня 2014 року Геннадія призвали до війська. Був солдатом мінометного підрозділу окремої 95-ї аеромобільної бригади. Загинув 19.05.2014 р. від отриманих поранень внаслідок мінометного обстрілу блокпосту українських військовослужбовців на горі Карачун, що під Слов'янськом.
Похований в с. Рихальськ Ємільчинського району.
В Геннадія залишились дружина та двоє дітей.

Указом Президента України №599/2014 Беляк Геннадій Йосиповичнагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст. (посмертно), нагороду було вручено в жовтні 2014 року сім'ї загиблого.

САГАН СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ

Народився 15 грудня 1982 року смт. Ємільчине Житомирської області. У 2000 році закінчив ЗОШ № 1. Після закінчення школи навчався у вищому професійному училищі №17 м.Житомира за професією електрозварювальник станційного устаткування телефонного зв'язку, отримав диплом з відзнакою.
Відслужив в армії, приїхав в рідне селище. В осінню пору 2013 року одружився з Іриною Іванівною - молодою вчителькою біології та хімії. Згодом з дружиною Сергій переїхав до м. Коростеня.
Працював в Коростені теслярем групи поточного ремонту Коростенського гарнізону квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира, а дружина - вчителем Коростенської ЗОШ № 1.
19 березня 2014 року Сергія мобілізували до лав Збройних Сил України. До обов'язку поставився з розумінням і відповідальністю. Був сержантом 30-ї механізованої бригади.
Загинув 17 лютого 2015 року під Дебальцеве під час артилерійського обстрілу.
Похований 23 лютого 2015 року в смт. Ємільчине.

МАКАРЧУК ЮРІЙ ВАЛЕНТИНОВИЧ

Народився 21 червня 1992 року в ФРН в м. Лихе у родині військовослужбовця.
У 1993 році сім'я переїхала у с. Березники, де в 1998 році Юрій пішов у перший клас. У 2002 році переїхав на постійне місце проживання в смт. Ємільчине, де продовжив навчання у ЗОШ № 1.
Після закінчення школи у 2011 році був призваний на строкову службу в ЗСУ. Проходив підготовку у Золочівському навчальному центрі і продовжував службу в патрульно-постовій роті в/ч 3030 м.Києва. Після служби працював на різних роботах.
Був сержантом 30-ї окремої механізованої бригади м. Новоград-Волинського. 19 березня 2014 року призваний в ряди ЗСУ. Він стояв на блок постах у Миколаївській та Запоріжській областях. На початку серпня вирушив в зону АТО у Донецьку область. Зник 08 серпня 2014 року в ході ударно-пошукових дій БТГр бригади в районі Маринівки Донецької області на пункті пропуску Маринівка-Куйбишево. Був захоронений як тимчасово невпізнаний захисник України на Алеї слави Краснопільського кладовища м. Дніпропетровська. Упізнаний за експертизою ДНК. Перезахоронений 19 березня 2015 року на кладовищі в смт. Ємільчине Житомирської області. Неодружений.

Указом Президента України від 15 травня 2015 року № 270 Юрій Валентинович Макарчук нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст. (посмертно). Нагороду вручено 01 липня 2015 року сім'ї загиблого.

МАКСИМЕНКО ПЕТРО ІВАНОВИЧ

Народився 13 липня 1989 року в с. Неділище Ємільчинського району Житомирської області.
З 1995 року по 2004 рік навчався в Неділищенській ЗОШ І-ІІ ступенів. З 2004 по 2006 роки навчався в Яблунецькій ЗОШ ІІ-ІІІ ступенів.
З 02.11.2006 по 30.10.2007 рік проходив службу в лавах ЗСУ в м.Гайсин Вінницької області.
З 01.09.2008 по 13.02.2010 роки навчався в Центрі професійно-технічної освіти в м. Житомир.
З 12.04.2014 року перебував у складі 95-ї аеромобільної бригади високомобільних десантних військ Сухопутних військ Збройних сил України.
Петро Максименко загинув 19 жовтня 2014 року під час відбиття атаки російських збройних формувань на аеропорт Донецька.

Указом Президента України № 838/2014 від 31 жовтня 2014 р. військовослужбовець був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст. (посмертно), нагороду було вручено в грудні 2014 року сім'ї загиблого.